На 51-й сесії Світловодської міськради, яка не відбулася 24 квітня, власівці просили відпустити їх з Богом, а ревівці – вплинути на перевізника 23-го маршруту.

На десяту хвилину по десятій годині кворуму все ще не було. Поки чекали на нього, міський голова Валентин Козярчук запросив на трибуну такого собі Артема, який у себе, у Кропивницькому, керує якимсь молодіжним Фондом з будівництва. І щойно Артем видихнув, щоб розпочати, як «самопомічнянець» Олександр Ода вточнив: цей Артем має прізвище – Погребнюк, і його до міста запросила більшість депутатського корпусу. Цим самим обранець, якби, натякнув мерові: нічого примазуватись до чужої слави… Так от, пан Артем розповів про нюанси державної Програми молодіжного будівництва. А от з цього моменту запевнив він, ця Програма запрацювала й у Світловодську.

Після чого трішки поговорив секретар МР Юрій Сапянов, трішки – градоначальник. Як тут «партпенсіонер» Анатолій Кучугурний викликався до слова. Слова – полум’яного і такого, що поставило хрест на початку роботи цієї сесії…

Міський голова, за словами пана Анатолія, геть не чує обранців та ще й погрожує їм. У якості прикладу, він навів нещодавній випадок з побиттям у Кременчуці, члена тутешнього виконкому Володимира Хорольського, явно натякаючи: голова якимсь чином причетний до пробитої голови свого опонента. Після чого Кучугурний зачитав звернення за підписом переважної більшості обранців та членів міськвиконкому до центральних органів влади, включно з Адміністрацією Президента, стосовно «кричущих фактів політичного тиску, свавілля, фізичного впливу та залякування» з боку Козярчука. Сюди ж пан Анатолій додав і політичне флюгерство пана Валентина (то БПП, то УкрОП, то Саакашвілі, то Гриценко, то Аграрна партія), його протекціонізм щодо призначення «комунальних» начальників, його неспроможність засвоєння бюджетних коштів (Інфекційне відділення ЦРЛ). А от коли побили Хорольського, вів далі оратор, опозиційні до мера обранці та виконкомівці всерйоз усвідомили, яка нависла над ними (над їхніми сім’ями, над їхнім рухомим і нерухомим майном) загроза. Тому з огляду на неї (загрозу) більшість міськдепів і урядників прийняли рішення про тимчасове припинення своєї участі у засіданнях міської ради та виконкому – допоки відповідні органи не забезпечать їм їхні гарантовані права щодо їхньої безпеки. З цими словами Кучугурний полишив не лише трибуну, а й сесійну залу, а з ним – і міськдепівська більшість. І залишилось у залі лиш 17 їхніх колег – одного до кворуму не вистачало. А відтак засідання перетворилося на такий собі факультатив – задля побалакати…

Побалакав «свободівський» облдеп Руслан Степура – про те, як отаке протистояння позбавляє місто значних надходжень з держбюджету: на Олександрію, наприклад, спрямовано 20 мільйонів гривень, на Світловодськ – чотири… Прикро, погодився із Степурою Козярчук, одночасно звертаючись до власівських селищних депутатів на чолі селищним головою Анатолієм Бабаченком, які спеціально прибули на сесію заявити про ту скруту, яка насунулася на їхнє рідне селище через бюджетну диспропорцію із Світловодськом…

«Ви що не знаєте, як проходили у вас вибори – як платили за голоси та возили пенсіонерів автобусами голосувати?», - запитував у них (власівців) градоначальник.

Та перед тим, як надати слово самим власівцям, на трибуну заступив «укропівець» Вадим Степанець. Роздосадуваний заступив. Адже останнім часом пан Вадим не на жарт захопився державними (і не державними) Програмами вуличного освітлення – і ґранти вигідні під їхню реалізацію виділяються, і позики повертати можна починати аж на п’ятий рік тощо. Та для того, щоби зацікавити конкретного інвестора, чи ґрантодавця у місті має бути прийнята відповідна Програма. А її прийняття, за словами міськдепа, вперто ігнорує оця сама депутатська більшість.

Ну, а вже потім власівці, представлені Бабаченком та кількома селдепами, вийшли на сесійну авансцену і заявили приблизно наступне: Власівка потерпає через відсутність обов’язкових надходжень з бюджету міста, відраховуючи, при цьому до бюджету міста чималенькі для себе мільйони гривень. Тому і податки у них, порівняно із Світловодськом, драконівські – як і інші відшкодування. Тож, давайте, нарешті, знаходити поміж нами компроміси, закликали вони, а якщо ви (місто) не в змозі – відпустіть нас з Богом у вільне плавання.

З іншого кінця світловодського «світу» - Ревівки слова добилася така собі пані Маргарита. Ні, вона не просила і свій мікрорайон відпустити з Богом у вільне плавання – вона вимагала можновладців якимсь чином впорядкувати 23-й маршрут, який сполучає Ревівку із Світловодськом. Її підтримала «свободівка» Тетяна Веремієнко, яка, як вона повідомила, знає, як на практиці дати раду цій напасті. А далі, перед тим, як розійтися, присутні ще трішки гаряче поспілкуватися на кшталт «сам дурень».

Віталій Асауленко