Після випуску моїх передач про фальсифікати лікарських засобів в Україні, масштаби яких з точки зору фахівців загрожують національній безпеці України, актуальним питанням було: "Що робить держава в питанні боротьби з фальсифікатом?»

Пропоную Вашій увазі короткий дайджест статті голови правління Асоціації фармацевтичного та медичного права, доктор юридичних наук, професора, академіка Національної академії правових наук України Наталїя Гуторовой.

Повний текст статті можна подивитись за цим посиланням.

Фальсифікація лікарських засобів — як в Україні суворість кримінально-правової норми поєднується з фактичною безкарністю фальсифікаторів?

У Кримінальному кодексі України встановлена вельми сувора кримінальна відповідальність за фальсифікацію лікарських засобів. Ст. 3211 Кримінального кодексу України (далі — КК України) за вчинення цього злочину передбачене покарання у вигляді позбавлення волі, при цьому у випадках, коли такі дії спричинили смерть особи, особливо тяжкі наслідки або вчинені в особ¬ливо великих розмірах, то встановлено можливість застосування найсуворішого покарання — довічного позбавлення волі.

Але виникає питання: чи призвело таке рішення законодавця до реального підвищення ефективності протидії цим злочинам? Відповідь на це питання почнемо з аналізу статистичних даних, розміщених на сайті Генеральної прокуратури України, щодо кількості зареєстрованих злочинів, передбачених ст. 3211 КК України, та результати їх до судового розслідування.

У 2013 р. було обліковано 27 злочинів, передбачених ст. 3211 КК України, а до суду з обвинувальним актом направлено 17 проваджень. У подальшому статистика різко змінюється –за період з 2014 по 2018 р. обліковано 109 таких злочинів, тоді як до суду направлено лише 8, тобто 7,3%. Привертає увагу й різке збільшення з 18 до 38 (в 2,1 раза) кількості облікованих злочинів у 2018 р. порівняно з 2017 р. (рис. 1).

Вкрай низька частка проваджень, направлених до суду, може пояснюватися однією з наступних причин:

1) надзвичайно низький професійний рівень працівників правоохоронних та (або) контролюючих органів; 

2) досягнення неправових домовленостей щодо непритягнення до кримінальної відповідальності.

Але це лише припущення. Фактом же залишається те, що, починаючи з 2014 р., діяльність правоохоронних та (або) контролюючих органів щодо забезпечення притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у фальсифікації лікарських засобів та обігу фальсифікованих лікарських засобів, є вкрай неефективною.

Реальними показниками результативності кримінально-правового захисту здоров’я населення від шкоди, яка заподіюється внаслідок виготовлення та обігу фальсифікованих лікарських засобів, є кількість вироків, винесених за ст. 3211 КК України, а також ефективність покарань, призначених за ці злочини.

Так, наприклад, на території м. Львів та Львівської обл... на неліцензійних складах було виявлено 597 серій лікарських засобів та медичних виробів, які мали ознаки фальсифікації. Група діяла на території Львівської та інших областей Західної України протягом декількох років. Але аналіз вироку свідчить, що виявити і притягнути до відповідальності всіх учасників угруповання правоохоронці не змогли. Зокрема, не виявлено осіб, у яких учасники угруповання придбали «сировину» для фальсифікату, а також як на території України опинилися лікарські засоби, що офіційно не завозилися, де взяли лікарські засоби із закінченим терміном придатності.

Загалом питань у цій справі більше, ніж відповідей. Фактично кожному з виконавців за виготовлення та розповсюдження фальсифікату було призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, від відбування якого вони були звільнені з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Аналіз лікарських засобів, які були предметами злочинів у вироках, винесених у 2013–2018 рр., дозволяє поділити їх на 3 категорії:

1) лікарські засоби, небезпечні для життя або здоров’я (виготовлені із препаратів, термін придатності яких закінчився, шляхом змішування з іншими субстанціями, отримані з невідомих джерел без будь-якого сертифіката якості);

2) лікарські засоби, отримані в законний спосіб з відповідними сертифікатами якості, фальсифіковані шляхом зміни зареєстрованих форм випуску (розфасовки у флакони з меншим вмістом і концентрацією або в упаковки з меншою кількістю ампул);

3) фальсифікований медичний спирт.

Навіть в тих випадках, в яких були рішення судів (а їх всього 14) видно, що небезпечні для життя і здоров'я медикаменти становлять близько 50%

Для виготовлення фальсифікату використовувалися гаражі, колишні корівники, підвали, складські та інші нежитлові приміщення, які переважно перебували в антисанітарному стані; окремі операції здійснювалися у житлових приміщеннях безпосередньо за місцем проживання винних осіб.

Серед випадків фальсифікації лікарських засобів, щодо яких були винесені обвинувальні вироки, особливу увагу привертає діяльність організованої групи фальсифікаторів, яка здійснювалася в м. Харків з березня 2014 по лютий 2015 р. . Місця зберігання сировини, а також виготовлення та зберігання фальсифікованих ліків були розташовані у м. Харків у гаражах та приміщеннях гаражного типу. У якості сировини для виготовлення фальсифікованих лікарських засобів використовувалися препарати, термін придатності яких закінчився. Організатор групи відмовився повідомити, де саме він взяв прострочені лікарські засоби, але їх кількість вражає.

Так, у вироку зазначається, що обсяг лікарського засобу Флюколд із закінченим терміном придатності, з якого у подальшому шляхом змішування з цукровою пудрою виготовлявся фальсифікат лікарських засобів Терафлю від грипу та застуди зі смаком лимону та Фармацитрон, становив близько 60 полімерних мішків.

Під час обшуку у приміщеннях, де виготовлявся фальсифікат та зберігалася сировина, виявлено у великій кількості більше 50 найменувань лікарських засобів, термін придатності яких закінчився. Так, наприклад, препарат ДОКСОЛІК 20 мл з маркуванням серії: А040МY3 було вилучено у загальній кількості 21 ящик, у яких знаходилися 4363 флакони.

Але аналіз цих вироків переконливо свідчить про те, що виявлені та притягнуті до кримінальної відповідальності далеко не всі учасники угруповання.

Незрозуміло, що саме завадило правоохоронним органам встановити осіб, які отримували через зазначені компанії фальсифіковані ліки та через них же відправляли за них кошти. Дивними виглядають й покази свідка, який купив у одного з учасників угруповання 4000 пачок препарату Фармацитрон за 1600 грн. виключно для себе і лише тому, що він був дешевим.

Але ще більш дивною є ситуація, коли правоохоронні та контролюючі органи не знайшли можливості встановити (або не побажали назвати) осіб, які мали забезпечити утилізацію та знищення відходів лікарських засобів (до останніх належать і лікарські засоби, термін придатності яких закінчився). Окремі свідки на суді показали, що організатора виробництва і збуту вони знають як особу, що була представником (на підставі заявки, довіреності та посвідчення особи) ТОВ «Харків-еко», а також виконувала посередницькі функції з доставки та утилізації лікарських засобів між ТОВ «Харків-еко» та ПАТ «Фармстандарт-Біолік» (між цими підприємствами було укладено договір на утилізацію). Незважаючи на те що значна кількість вилучених за цим кримінальним провадженням лікарських засобів, термін придатності яких закінчився, була саме виробництва ПАТ «Фармстандарт-Біолік», жодного зв’язку між посадовими особами цих підприємств і діяльністю організованого злочинного угруповання не встановлено.

Щодо покарання за організовану злочинну діяльність з фальсифікації лікарських засобів — то після набрання вироками суду законної сили жоден із не залишився за гратами.

Як бачимо, заходи кримінально-правового характеру, застосовані у випадку широкомасштабної діяльності з виготовлення та збуту небезпечних для життя і здоров’я людини фальсифікованих лікарських засобів, виявилися більше ніж гуманними — усі засуджені після набрання чинності вироками суду звільнені від відбування покарання, інші особи, що брали участь у цій діяльності, взагалі не були притягнуті до кримінальної відповідальності.

Ще один важливий аспект, який стосується відповідальності окремих суб’єктів за фальсифікацію лікарських засобів та обіг фальсифікованих лікарських засобів, — у жодному вироку не встановлено корупційного зв’язку з особами, які уповноважені на виконання функції держави або місцевого самоврядування. Криміналістам добре відомо, що жодне організоване злочинне угруповання не може без такого зв’язку існувати, а тим більше роками здійснювати злочинну діяльність. Тобто до кримінальної відповідальності притягувалися «стрілочники» — максимально високий рівень — це виконавчий директор фармацевтичного підприємства або завідувачі аптек.

На завершення аналізу проблем ефективності кримінальної відповідальності за фальсифікацію лікарських засобів необхідно з’ясувати, яке покарання призначалося особам, визнаним винними у вчиненні фальсифікації лікарських засобів та обігу фальсифікованих лікарських засобів.

Тобто особи, які були визнані винними у фальсифікації лікарських засобів або обігу фальсифікованих лікарських засобів за ст. 3211 КК України у 2013–2018 рр., після набрання вироками судів законної сили жодного дня не відбували призначеного їм покарання. За таких умов риторичним стає питання, чи виконує Україна взяті на неї зобов’язання при ратифікації Конвенції Ради Європи про підроблення медичної продукції та подібні злочини, що загрожують охороні здоров’я. На жаль, так само риторичним є питання щодо ефективності кримінально-правових заходів протидії цим злочинам.

Підсумовуючи викладене, слід зробити наступні висновки:

Слід констатувати повну безпорадність системи кримінальної юстиції щодо виявлення і притягнення до відповідальності осіб, винних у фальсифікації лікарських засобів і обігу фальсифікованих лікарських засобів.

У реальності спостерігається притягнення до кримінальної відповідальності виключно виконавців, тобто «стрілочників», за відсутності виявлення жодного джерела постачання «сировини» для фальсифікату та жодної «корупційної парасольки» для функціонування організованих злочинних угруповань.

Щодо ефективності призначених покарань — то, незважаючи на надзвичайну суворість санкцій ст. 3211 КК України, жодна із засуджених за цей злочин осіб після набрання чинності обвинувальним вироком жодного дня не перебувала у місцях позбавлення волі — всі, без винятку, були звільнені від відбування покарання.

За матеріалами щотижневика «АПТЕКА»