Сьогодні, п’ятого листопада,біля пам’ятної дошки відомому світловодцю Вадиму Бойко відбувся мітинг. Громада вшановує пам'ять талановитого журналіста.

Йому сьогодні мало виповнитися п’ятдесят шість, але цього не сталося. Життя Вадима Бойка обірвалося на тридцятому році життя. Нажаль, Вадим Бойко відкрив жахливий писок журналістів в якому зараз 70 імен, які стали жертвами убивць або загинули внаслідок терористичних актів і воєнних дій на території України.

Вадим Леонідович народився 5 листопада 1962 року в місті Світловодську. Закінчив СШ №2 у місті Світловодську із золотою медаллю, потім навчався у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка на факультеті журналістики. З 1984 року став відомий як старший редактор програми «Молодіжна студія «Гарт»», Українського телебачення. Головний редактор програм для молоді Українського телебачення, позаштатний кореспондент програми «Взгляд» (укр. «Погляд») Центрального телебачення СРСР, постійно виступав на сторінках газет «Комсомольская Правда», «Комсомольское Знамя», «Независимость» (назви російською мовою).

Політичну кар’єру почав з 18 березня 1990 року, коли був обраний народним депутатом України 1-го скликання (у 2-му турі набрав 56,38 %, перемігші 6 претендентів).

Чотирнадцятого лютого 1992 року Вадим Леонідович трагічно загинув у своїй київській квартирі. За своє коротке, але яскраве життя Вадим Бойко засвідчив себе як висококваліфікованого професіонала, за що мав повагу колег та здобув славу чесного громадянина.

Ми завжди будемо пам’ятати його.