Навіть інвалід до сесійної зали візком на третій поверх заїхав. А от більшість прямо-ходячих міськдепів – ні.

Зате на означену 10-у годину, 23 жовтня, сесійна зала була битком: шофери автопідприємств АТП №13507, «Світ-Автолеґіон», обурені; громадяни з індивідуальними системами опалення у своїх квартирах, теж обурені; недремні громадські активісти, вони завжди обурені. І всього лиш 14 міських обранців, яких було для кворуму недостатньо.

 

Почнемо з перевізників… Вони, що страйкують на площі, виставивши там же свої автобуси ще з 19 жовтня, жадають розпитати своїх обранців, на біса вони наприкінці вересня скасували виконкомівське рішення про тариф на перевезення пасажирів Світловодськом у 5,50 гривень і 8,50 – на Власівку, повернувши його, таким чином, до попередніх 4,50 і 5,75 відповідно… Чекаючи на кворум, виступив один з них. Він розповів про ті витрати, які мають перевізники, оплачуючи за пальне та запчастини. А їх (запчастин) не напасешся, їздячи понівеченими тутешніми дорогами. Як нам виживати разом із нашими сім’ями (!?), запитуючи підсумував оратор. І тут йому (і шоферам) все роз’яснив «нарконтролер» Андрій Маліцький, який, разом із фахово-підкованими фахівчинями Людмилою Павловською і Іриною Козак, досконало вивчав справи перевізницькі… Як стало зрозуміло із його промови, корінь зла криється у такій собі ренті, якою нещасних водіїв обіклали супостати-керівники автопідприємств - вони лишень тягнуть чималі з них грошенята за вихід на маршрути, а пальне, запчастини ті мусять купляти за власні гроші і самотужки ремонтувати транспорт. Але почувши таку моторошну викривальну інформацію, рядові водії не пішли з вилами на присутніх в залі своїх керівників – Юрія Богдана і Володимира Сєрґєєва. А м’яко так і коректно пояснили панові Андрієві, що його інформація далека від достовірності.

Ще за кілька хвилин подібних суперечок слово було надано інвалідові-візочникові, який увесь цей час перебував біля вхідних дверей з плакатиком: «Вам – тарифи, мені – їхати». Судячи того, як ним опікувалися одні із ініціаторів повернення тарифів «взад» - фракція «Свободи», можна припустити, що «свободівці» і влаштували сей своєрідний перфоманс. Але, від того що сказав Іван, як його представив Олександр Молчанов, міськдеп від тієї ж «Свободи», виявилось не зовсім зрозумілим, на чий «млин ллє воду» візочник: «Ви можете їздити і по п’ять, і по вісім гривень – для мене то дрібниця, тому що люба поїздка виходить мені у 150 гривень». Тож, виходить, що панові Іванові до вартості проїзду байдуже, головне для нього (і таких, як він) аби був транспорт, зручний для перевезення візочників. Тобто, виходячи з цієї логіки постає запитання: хіба тут до таких спеціалізованих автобусів, коли й це підвищення тарифів обранці відмінили? Так що, виходить, дарма «свободівці» перли візок з паном Іваном на третій поверх – не те вони хотіли почути.

 

І ось з годину потому, щойно головуючий Валентин Козярчук запропонував закруглятися із посиденьками, які так і не перетворились на сесію, через що зніяковілі і обурені перевізники затупотіли залою до своїх транспортних одиниць – розмірковувати як далі бути, до мікрофону прорвалася жіночка. Не лише від себе прорвалася – від усієї плеяди громадян, яким виконком дав добро на встановлення у своїх житлах систем індивідуального опалення, а от надавач централізованого опалення, СП ТОВ «Світловодськпобут», продовжує їх міцно тримати у своїх пазурах, аргументуючи се не-відпускання законодавчими актами, які наголошують: відключення від централізованого опалення лиш тоді буде законним, коли буде здійснене усім будинком, або, принаймні, під’їздом. Зависли ці громадяни: і за використаний газ (чи струм) для опалення вони мусять платити, і «Світловодськпобут» плату за свої послуги, які вони не отримують, їм нараховує… Всі в сад, чи то – в суд, порадив їм градоначальник. Не допоможе вітчизняний – до Європейського. З прав людини.

Як тут – ледь не забули - в сесійній залі присутні представники двох фірм, що успішно, якщо вірити їхнім словам, розбудовують в Україні мережі сонячних електростанцій. Причому, фірм, які конкурують поміж собою. Виступали конкуренти по черзі, розповідаючи про ті перспективи і потенціал, яке несе розвиток сонячної енергетики на наших веселих теренах. Але їх, здавалось, ніхто не слухав – присутні стрімко розсмоктувалися із сесійної зали. А дарма.

Віталій Асауленко