Свого часу я вніс невеликий вклад у встановлення пам’ятника видатному українському гетьману Івану Мазепі. Отже, коли з’явилося повідомлення про відкриття пам’ятника, я вирішив поїхати на церемонію до Полтави.

Відкриття монументу проходило на високому державному рівні. Були присутні Президент України Петро Порошенко, Патріарх УПЦ КП Філарет. Думаю не менше 4-5 тисяч полтавців та гостей міста прийшли на церемонію. Понад 6 (!) років в місті, яке називають «духовною столицею України», через спротив міської влади та "п'ятої колони" не було можливості встановити пам’ятник Івану Мазепі.
 

Відкриття відбулось у сквері на Соборній Площі неподалік Свято-Успенського кафедрального Собору УПЦ Київського Патріархату та хати-садиби Івана Котляревського. Весь Соборний майдан було оточено силовими структурами. На площу допускалися тільки по перепусткам та паспортам, а ближче ніж за 20 метрів до глави держави дозволялось бути тільки абсолютно перевіреним особам з обласної адміністрації. Проте навіть такі заходи безпеки вкупі зі зливою не зіпсували хорошого настрою учасникам заходу.

Варто згадати, що прихильників незалежності імперська пропаганда вже понад 300 років називає «мазепинцями» майже 100 років – «петлюрівцями», а зараз найчастіше "бандерівцями» і «укропами». Не можна не погодитися з думкою яку висловила дослідниця Оксана Пахльовська, що саме за часів Мазепи єдиновірні Москва та Київ уперше відверто проголосили себе ворогами. Православна риторика, поступилася жорсткій прагматичній стратегії з обох сторін. Однак насправді задеклароване з боку України військове та політичне протистояння Росії було свідченням складного процесу розходження двох цивілізацій, або, якщо хочете, ознакою культурно-політичної зрілості української та російської цивілізацій, їхньої свідомої самоідентифікації.

Мазепинська Україна закріплювала за собою культурний спадок Русі, спадок «давньокиївського Гуманізму», чиєю основною суспільною вартістю була індивідуальна свобода . Петровська Росія знайшла свій ідеальний вимір у «великій формі» імперії.

Україна стала останнім європейським бастіоном політичної традиції, глибоко протипоказаної російському самодержавству ( неважливо якому- петровському, ленінсько-сталінському чи путінському), а тому й небезпечної для централізованої влади, а саме: традиції республіканської. Ця традиція, що цілковито зросла на ґрунті філософського спадку європейської культури, стала основою «української ідеї», тобто ідеї республіканської, а відтак і національної, яка відтоді протиставила себе «російській ідеї» як ідеї імперській.

Для мене постать Мазепи являла інтерес дуже багато років, ще з шкільних часів. Не буде перебільшенням стверджувати, що іншої масштабної постаті на чолі держави після мазепинської доби Україна, на жаль, не мала. Так, український гетьман був живою людиною, зі своїми чеснотами та недоліками ,стратегічними перемогами та прикрими помилками. На мій, виключно суб'єктивний, погляд, найбільшими досягненнями Івана Степановича були стабільний розвиток господарства Гетьманщини (фактично два десятиліття зростання економіки) та злет української культури і духовності. Найбільшими поразками виявились, те, що так і не вдалося приборкати апетити тогочасної олігархії, та подолати розшарування населення. Саме вищевказані прорахунки і призвели до Полтавської катастрофи 1709 року. Чому катастрофи - тому що переможна петровська Росія будувала своє суспільство з «подданных» и «холопов». А переможена мазепинська Україна поставала потенційним суспільством громадян.

Не можна не погодитися з думкою , яку висловив Патріарх Філарет, що в далекосяжному вимірі Мазепа переміг, оскільки Українська держава є.

Ярослав Чаричанський