Якось не непомітно, для громади міста, та дуже вже по камерному відбулася в районному Будинку культури зустріч з Володимиром Шовкошитним. Нажаль, тому що Володимир людина непересічна.

Володимир Шовкошитний – український поет, прозаїк, публіцист, громадський, політичний та державний діяч, доктор філософії в галузі політології, народний депутат України І скликання, ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС, президент Міжнародної організації «Союз Чорнобиль» (1990–2003),. один із засновників Української екологічної асоціації «Зелений світ». А ще це людина, яка приймала саму активну участь у перепохованні Василя Стуса, приймала участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Володимир Шовкошитний переконаний у тому, що ті, хто читають будуть правити тими, хто цього не робить. Книга і тільки книга, є джерелом розвитку людини та світу. Як приклад, Володимир розповів про дослідження однієї з приватних в’язниць США. Там помітили, що рівень злочинності залежить від кількості читачів, які відвідують бібліотеку. Чим більше читають люди книжок, тим нижче рівень злочинності. Книжка, саме друкована, а не електронна, на думку Володимира Шовкошитного, володіє чарівною силою та позитивним впливом на людину.

Володимир розповів про те, як перепоховали Василя Стуса. Зробити це було в ті, радянські часи, практично неможливо, але вдалося. Василь Стус був засуджений у травні 1980 року до 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Перебував покарання Василь у Кучино Пермського краю. Загинув в ніч з 3 на 4 вересня 1985 року. За тодішніми правилами перепоховати поета можна було лише після того, як він відлежить до кінця строку. Але українські патріоти вирішили зробити усе, щоб повернути тіло Стуса до України. Володимиру це вдалося, незважаючи на спротив могутньої КДБ. Василя Стуса було перепоховано на Байковому цвинтарі в Києві.

Володимир Шовкошитний не міг не порушити тему аварії на Чорнобильській АЕС. Вона дуже близька Шовкошитному. Володимир в той час працював начальником зміни хімічного цеху Чорнобильської АЕС, а потім керівником ґрупи ліквідації наслідків аварії. Як стверджує Шовкошотний, основною причиною аварії є конструктивні недоліки радянського реактора. Це призвело до катастрофічних наслідків. Як повідомив Володимир, в світі було дві аварії по шкалі 7 балів – в Чорнобилі та Фукусімі. Але наслідки різні.

Володимир Шовкошитний відомий ще як письменник та сценарист. Він автор поетичних збірників «Эхо апреля», «Жорстоке свято», «Фантомний біль», «Занедбаний рай», «Торкнутися небес» прозових книг «Тяжкий хрест», «Герої народжуються на могилах героїв», «Кров свята», музичних альбомів «Фантомний біль», «Занедбаний рай», «Барди Чорнобиля». Володимир є автором сценарію фільму «Хрест» та співавтором фільмів «Поріг», «Просвітлої дороги свічка чорна» та «Чорнобиль, трагедія і надія». Присутнім Шовкошитний презентував свою нову книгу «Я бачив». Книга присвячена трагічним подіям на АЕС.

Думаю, що багато з читачів знайомі з його віршем, яким би я хотів завершити свою публікацію. А ще сподіваюся, що Володимир Шовкошитний знову відвідає наше місто, а я особисто обіцяю, що на цю зустріч прийде набагато більше людей.

Я - украинец, до седьмых колен.
Прапрадед мой шелками шит на Сечи.
И ни чужбина, ни турецкий плен
Его казацкой не лишили речи.

Мне этот клад передавал отец,
И мама с молоком передавала.
И пил я нежность их родных сердец,
И их любовь стихом во мне звучала.

Но закружило. На моей щеке
Густой щетиной прорастали годы.
И стих на украинском языке
Я не пою, и не в угоду моде.

Я растерял, как воду из горсти,
Тот клад, что сохранил в неволе прадед, -
Не знаю языка по правде…
Простите, сыновья, и, дочь, прости,
Прости мене, прапрадіде-козаче,
Прости мене, мій споконвічний краю,
За те, що на російській мові плачу
Об тім, що мови рідної не знаю

Вадим Степанець