Цими днями у міському краєзнавчому музеї відкрито виставку, приурочену як 1027-річчю хрещення Руси-України, так і тисячним роковинам смерті київського князя Володимира* (15 липня 1015 рік) під орудою якого і сталося се хрещення. Основні експонати виставки – натільні хрестики, які директор музею Андрій Бутко, як археолог-любитель назбирав свого часу на узбережжі Кременчуцького водосховища.

Як він стверджує, найдревніші артефакти датуються кінцем XVII століття. Окрім православних хрестиків на виставці присутні й католицькі. Виготовлені вони з латуні, бронзи, срібла, алюмінію та скла. Окрім цих старожитностей на увагу відвідувачів заслужить і відносно сучасний експонат. Це – золотавий медальйон (із українським Тризубцем), приурочений до 1000-річчя хрещення, яке відзначалось у 1988 році. Викарбовано його в тодішній совєтській Україні майже підпільно. І хоча, завдяки Перебудові тодішнього генсека КПСС Михайла Горбачова, за таку «крамолу» вже б не розстріляли, але карбування таких медальйонів являло собою чималий ризик.

*Як повідомляється у «Вікіпедії», усі давні літописи пишуть ім'я князя як «Володимер», з українською вимовою й повноголоссям. Навіть у російських билинах, написаних у XIX столітті, його ім'я записане як «Владимір» і аж ніяк не «Владімір». Все це свідчить про давні спроби росіян привласнити саме собі Володимира Великого.

«Світловодськ Інформ»