Print

Напередодні Дня міста, який цього року відзначається 7 червня, завітали ми поспілкуватися із директором міського Палацу культури Ларисою Ляшенко.

Причин цьому декілька – звісно, поговорити про підготовку до світловодського свята, де, як завжди, творчий колектив Палацу відіграватиме провідну роль та - переддень дня народження самої пані Лариси, 6 червня. А ще – цю причину можна вважати найголовнішою – Палац, останні два роки приємно вражає якістю підготовлених заходів або, якщо можна так висловитись, їхньою душевністю… Але поговорити стільки, скільки хотілось не вийшло – директорка була «по маківку» завантажена роботою.

- Зрозумійте мене правильно, - сказала вона, - опалення у Палаці було відключено ще у лютому. Тому більшість заходів з річного плану довелося перенести на більш теплий період – погодьтесь, не дуже потанцюєш і поспіваєш, коли у приміщенні пара йде з рота. От приходиться надолужувати втрачений час. До того ж на часі ще й підготовка репертуару до Дня міста.
- Що плануєте на цей знаменний день?
- У нас кожен день - знаменний (посміхається), коли треба відпрацювати якийсь творчий захід. Основний на ці дні – Регіональний хореографічний фестиваль «Барви рідної землі». Проводитись він буде вже вп’яте. Він у нас «прижився» і став дійсно подією обласного масштабу. Тож, ми маємо зробите все можливе аби цьогорічне свято танцю, яке заплановано на 6 червня, пройшло, принаймні, не гірше, ніж у попередні роки. Заявки на участь у фестивалі подали 19 хореографічних колективів.
- Стривайте, у вас же цього дня – День народження. Коли ж його відзначати?
- На роботі. Точніше, в роботі. А коли проведення «Барв…» вдасться нам ще яскравіше й видовищніше – це буде найкращий подарунок мені на день народження.
- Он ви, значить, який роботоголик! А як керівник, ви – диктатор чи демократ?
- Так, я – роботоголик. Адже, щоб зробити якісно свою роботу, недостатньо відпрацювати свою «вісімку» і забути про неї до наступного робочого дня – роботою, як не пафосно буде сказано, треба жити, незалежного від того робочий сьогодні день, чи вихідний. Звісно, якщо робота до снаги… Знаєте, згідно графіку, мій робочий день розпочинається о дев’ятій годині. Але я вже тут з восьмої. Таку вимогливість до себе я виробила за майже 30 років роботи на масово-витівній ниві. Мені довелось попрацювати за цей час у дитячих таборах у тоді ще українського Криму, зокрема, у такому славнозвісному, як «Молода гвардія», у дитячих таборах Словаччини та Болгарії. Не можу також не згадати, як данину поваги за вироблення «робочого характеру», Людмилу Леонтіївну Денисову, яка за прем’єрства Юлії Тимошенко очолювала Міністерство соцполітики, а до цього – народний депутат, у котрої я п’ять з половиною років, коли проживала у Криму, працювала помічником-консультантом та тісно співпрацювала з Комітетами Верховної Ради, відповідальними за молодіжну політику. Все це було для мене надто корисною школою і як правильно організовувати свій робочий час, і як організувати на плідну роботу інших… Щодо «диктатор чи демократ» - залежить від обставин. Хоча зазначу, коли людина займається нелюбимою справою – жоден диктат не допоможе. В цьому відношенні я пишаюся своїм колективом – колективом однодумців зі спільною метою, з творчим неформальним підходом до поставлених завдань. У нас підібралася така, я б сказала, команда, з якою працюється легко і без зайвих нагадувань та суворих методів.
- Ви згадали Крим. Це ваша мала батьківщина?
- Народилась я у Світловодську (тоді – Кремгес). А Крим – це моя, так би мовити, друга батьківщина. Шість років, як я з донькою Алісою повернулись до Світловодська, де мешкає моя мама Таїсія Спиридонівна. Живучи у російськомовному Криму, в душі я завжди залишалася українкою, хоча там абсолютно відвикла від рідної мови. І приїхавши сюди, довелося вчити її буквально з азів, як, власне, і моїй донечці, яка з народження, 12 років прожила у Криму. А зараз вона закінчує другий курс Харківського національного університету ім. Каразіна, де навчається на факультеті, уявіть собі, - української філології.
І все таки, пані Ларисо, робота, робота, робота… Треба ж і від неї, хоча б, частково перепочивати. Чим ви заповнюєте своє дозвілля?
- О-о «покой нам только снится» (посміхається). У вільний від роботи час не оминаю попрацювати на присадибній ділянці. А ще виготовляю з тканини такі собі ляльки-тільди. Кажуть, непогано виходить – навіть дві виставки моїх доробок у Світловодську вже було проведено…
- Що ж, дивлячись, як ви споглядаєте за годинником, нам залишилось подякувати за цікаве інтерв’ю і побажати продовження творчих злетів вам і вашому колективу.
- Дякую. І вам – на взаємин.

Віталій Асауленко

Hits: 1124