Щороку, 22 квітня, Україна відзначає повернення Тараса Шевченка додому, в Україну. Нажаль, повернувся його прах.

Як відомо, помер Тарас Шевченко у 47-річному віці у Санкт-Петербурзі, де його спочатку і поховали на Смоленському кладовищі. Але і друзі Тараса Григоровича, і численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його «Заповітом», написаним ще в 1845 році, на рідній землі – «Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій...».

За клопотанням Михайла Лазаревського, після того, як п’ятдесят вісім днів, коли прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля Канева. Труну спочатку привезли до Києва, де з небіжчиком могли попрощатися усі охочі. З Києва 8 (20 травня) 1861 року останки Кобзаря на пароплаві «Кременчук» перевезли до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 10 (22 травня), після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.

Над домовиною Шевченка на місці поховання змурували цегляне склепіння, насипали два яруси землі й обклали камінням так, щоб надати могилі вигляду степової могили. Згодом на могилі встановили дубовий хрест. Такою могила була до 80-х років ХІХ століття. На народні пожертви 1884 року на могилі Шевченка встановлено чавунний хрест, впорядковано земляний насип, могилу обкладено дерном, недалеко збудовано хату для доглядача. У 1889 році влаштовано перший музей Шевченка. У 1925 році на місці поховання Тараса Григоровича було утворено Канівський державний музей-заповідник «Могила Т.Г. Шевченка», а величний бронзовий монумент поетові споруджено у 1939 році. Народ здавна називає Чернечу гору Тарасовою.

Мітинг, присвячений перепохованню Тараса Шевченка, відбувся у парку йото імені біля пам’ятника. У мітингу взяли участь влада, на чолі з міським головою Валентином Козярчуком, представники депутатського корпусу, активні громадяни та молодь.

 

Учасники в своїх промовах говорили про той великий вклад, який вніс в становлення української нації Тарас Шевченко. Шевченко – символ непоборності України, кобзар, чиїми рядками починається та завершується кожен урочистий захід на теренах нашої країни. Він є символом сили та віри, яка надихає кожного українця.