„9 січня 1942 року. Тієї кривавої днини на околиці міста, в діброві Пустенька, була по-звірячому винищена фактично вся іудейська громада Новогеоргіївська. Свідок окупації, Леонід Кобзар, так згадував про страшні події: „Це було зроблено за одну ніч, з 8-го на 9-те січня.

Про це я довідався від Міші Гальчука наступного дня після варварського акту німців. Міша розповідав, що чув, як уночі мимо їхнього будинка їздила вантажівка з сильним грюкітом. Такий грюкіт у ту ніч і я чув у будинку по вул. К.Лібкнехта, де в той час проживав. Він і зараз мені ввижається. Неподалік від будинку Гальчуків по вулиці Паризької Комуни жили Гартмани... Міша відчув, що у Гартманів біда.

Коли вранці пішов до них, то побачив порожнє приміщення з розкиданими речами. Сумніву не було: Гартманів забрала поліція. Трохи пізніше довідалися, що в ту ніч були арештовані всі єврейські сім’ї... , а для маскування своїх злочинних дій німці використали не лише нічну тьму, а й прикріплені до коліс вантажівки залізні ланцюги для створення грюкоту, який глушив плач і зойки арештованих. Так загинув мій близький друг Наум і його добропорядна працелюбна сім’я: батько-чоботар, мати-прибиральниця, молодша сестра-школярка.” Жертвами страхітливої гекатомби стали 470 осіб, переважно люди похилого віку, жінки й діти.

Загальне керівництво акцією здійснювалось начальником жандармерії оберштурмфюрером СС Фрідріхом Сімоном та його заступником обервахтмайстером СС Рудольфом Мойснером. Обов’язки катів добровільно поклали на себе місцеві поліцаї (Архип Сандрак, Тимофій Кабачок тощо). Добивши поранених лопатами, виродки з верхом винагородили себе за витрачений час мародерством, розподіливши поміж собою одяг та взуття мерців”

Віктор СЕРГЄЄВ „Пітьма над Тясмином”, - м. Світловодськ, ПП ВКФ „Рубікон”, с.29