Мгарський монастир завжди відігравав видатну роль в духовному житті України.

У ХVII-XVIII століттях був створений Мгарський літопис. У ньому містяться цікаві відомості щодо монастирського життя та історичні події, які сталися в Україні на той час. На сьогоднішній день рукописи Мгарського літопису зберігаються в наукових бібліотеках України. Монастир відіграв важливу роль в духовному становленні святого блаженного старця Паїсія Києво-Печерського. Він народився в Лубенах і ще лопчиком відвідував обитель.
У 1622 році Ісая Копинський створив в монасторі братство, яке активно протистояло окатоличенню Лівобережної України. Населення монастиря складалося здебільшого з колишніх запорозьких козаків. Серед них були відомі особистості. Так у 1663 році в монастирі під іменем монаха Гедеона перебував син Хмельницького Юрій.

   

  

Монастир свого часу відвідали майже всі гетьмани України. Вони жертвували значні кошти на його утримання. Серед меценатів монастиря відзначився Людвиг Дант, принц Гессен-Гамбурзький.

З Мгарським монастирем пов’язані відомі релігійні діячі. З 1737 року ігуменом, а з 1744 року першим архімандритом монастиря був майбутній святитель Йосаф (Горленко), єпископ Бєлгородський. 

На території монастиря поховані Константинопольський Патріарх Серафим, київський митрополит Йосиф, архієпископи: Тобольський — Амвросій (Келембет) і Полтавський — Мефодій Пековський.

У 1889 році з благословення єпископа Полтавського Іларіона було вирішено на пагорбі монастирського саду замість каплиці збудувати церкву. Місцевість, що оточувала курган, відокремили від монастирського саду кам'яною стіною, поставили огорожу та дали цьому місцю назву і значення монастирського скиту.

В день пам'яті преподобного Сергія, 25 вересня 1891 року, відбулося освячення нової церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці. Освячення здійснив особисто владика, що прибув спеціально з цією метою в Лубенську округу.

Переворот 1917 року зіграв фатальну роль в життя православної святині. Більшовики розстріляли ні в чому не повинних мгарських ченців на чолі з ігуменом Амвросієм. Архіви свідчать про те, що братія Мгарського монастиря не піддавалася революційним віянням і стояла на стороні канонічного Православ'я. У серпні 1919 року в Лубнах було жарко. Влада змінювалася багато раз. Коли владу захопили червоні, то взяли під пильну охорону міст через річку Сулу. Ченці допомогли денікінцям переправитися через ріку біля монастиря. Ті зненацька увірвалися до міста та звільнили місто.

Втім, не надовго. Вже наступного дня в місто знову ввійшли червоноармійці. Увечері, коли в монастирі йшла підготовка до служби, прибули більшовики. Під виглядом перепису забрали 17 ченців, завантажили на волів сто пудів зерна і під конвоєм погнали в Лубни, Наступного дня ченців з військового комісаріату направили етапом на залізничну станцію. В сутінках по дорозі їх наздогнав загін червоноармійців. До настоятеля підійшов командир і з криком:"Годі тобі дурити нас!" – вистрілив в нього. Потім перестріляли й інших...

Розповів про це ієродиякон Ісаакій, який випадково залишився в живих. Після того, як білогвардійці знову захопили місто, тіла ченців спочатку привезли в каплицю при земській лікарні, а потім у монастир. Поховали їх на монастирському цвинтарі, біля скиту... На місці поховання новомучеників за вівтарем скитської церкви в даний час встановлений хрест.

За радянської влади на території монастиря була дитяча колонія, з 1933 року дисциплінарний батальйон. З 1946 року монастир використовувався як військовий склад, а з 1985 року монастирські споруди передали під піонерський табір. Ще в монастирі знімалися епізоди фільму «Свадьба в Малиновке».

Радянська доба призвела до запустіння монастиря. Тут збереглися: розграбований Преображенський собор; дзвіниця; келії XVIII століття; Благовіщенська церква, перетворена на кухню; зруйновані дім настоятеля та странноприємниця. Майже не збереглися келії XVII століття. В скиті збереглась Афанасіївська (Благовіщенська) церква і частина кам'яного паркану.

У травні 1993 року розпочалося відновлення монастиря. Тут відроджено чоловічий монастир.

В даний час в монастирі братії разом з послушниками і трудниками більше 50 осіб. Монастир має 240 гектарів землі, велике тваринницьке господарство. Він поставляє сільськогосподарську продукцію в духовне училище міста Комсомольська, у якому навчаються деякі з ченців.

Вадим Стапанець