В рубриці «Історія нашого краю» ми розповідаємо нашим читачам про історичні події та пам’ятки України. Сподіваємося, що ці розповіді не тільки сподобаються читачеві, але й спонукають його до вивчення історії країни. Сьогодні чергова розповідь.

Якщо ви будете мандрувати Полтавщиною, то обов’язково відвідайте Мгарський Свято-Покровський монастир. Не пожалкуєте. Монастир знаходиться на мальовничому узвишші за два кілометри від міста Лубни. Він має цікаву історію.

За переказами перші монахи на Мгарській горі з’явилися в Х-ХІ столітті. Але вперше в історичних джерелах згадується в 1-й половині 17 сторіччя. Вважається, що монастир заснований в 1619 році на кошти княгині Раїни Могилянки Вишневецької. Княгиня походила з заможної польської родини князів, але виховувалася у православній родині, була двоюрідною сестрою митрополита Петра Могили. Вона все життя шанувала батьківський завіт: "Той, хто стверджує і прикрашає церкву, стверджує і прикрашає душу свою". Крім Мгарського, Раїна Могилянка-Вишневецька заснувала в Україні ще два монастирі - Густинський (Прилуцький) та Ладинський (Підгірський).

 

За переказом, Мгарський монастир Раїна відкрила після того, як одного разу, у сні вона опинилась в раю. Потім два ангели повернули її на землю і сказали: "якщо ти відкриєш церкву на березі річки Сулы, – вказуючи на місце, де вона повинна була це зробити, – то на віки вічні оселишся у раю". Саме про це в повісті "Близнюки" згадує і Т.Г. Шевченко. Після цього Раїна Вишневецька передає свої землі у дар майбутньому чоловічому монастирю.

Нажаль, Раїна Вишневецька померла в молодому віці. На смертному одрі вона просила свого малолітнього сина Ярему (Ієремію) дати клятвену обіцянку дотримуватися батьківської православної віри та не переходити у католицьку віру. Але семирічний князь, залишившись сиротою, потрапив під опіку свого дядька, відданого католика Костянтина Вишневецького. Той віддав Ярему на навчання до Львівського єзуїтського колегіуму. Так Ярема став щирим поборником католицької віри. Проте ані Костянтин, ані Ярема Вишневецькі не наважувалися надто сильно притисняти православну обитель та церкву на Лубенщині.

У 1630 році Ярема Вишнивецький видав акт Мгарському монастирю на підтвердження володіння ним вільшанськими землями. Можливо, цьому сприяла близькість до Мгарської обителі таких відомих православних діячів як митрополитів Петра Могили та Ісаії Копинського. Можливо, мали силу заповідь матері та пам’ять предків.
Керував будівництвом монастиря митрополіт Ісайя Копинський, який на той час був їгуменом Густинським і Підгорським. В 1692 році на місці дерев'яної церкви коштами гетьманів Івана Самойловича та Івана Мазепи був збудований Спасо-Преображенський собор. Автором проекту був талановитий віленський зодчий Иоганн-Баптист Зауер. Активно допомагали місцеві майстри М.Томашевський і О.Пирятинський. У розписі Мгарський храмів брав участь відомий живописець Максимович.

  

В монастирі деякий час перебував Афанасій Лубенський, патріарх Царгородський. Патріарх помер в монастирі, повертаючись з Москви до Константинополя. В 1662 році Афанасій причислений до ліку святих. До 1917 року в монастирі зберігалися його мощі. Зараз вони знаходяться в Благовіщенському соборі Харкова. На місці, де він любив усамітнюватися, в 1785 році була побудована дзвіниця.

  

Вадим Степанець

далі буде...