Споконвіку українці сповідують християнську віру і дотримуються християнських звичаїв та обрядів. А для самоорганізації та згуртування історично виникла необхідність територіальної організації та спорудження функціональних приміщень.

Отож, як тільки наші землі почали заселятись та освоюватись і цей процес досягнув свого певного розвитку (кін. 17-поч. 18 ст.), на них виникає християнська територіальна організація – спочатку намістія, а потім протопопія, будуються церкви, громада організовуюється в церковні приходи, налагоджується церковна сфера суспільного життя.

Криловська намістія з відходженням Задніпрських місць (так називалися наші землі в тогочасній офіційній документації) до Миргородського полку Гетьманщини в складі Російської імперії в 1732 році, ввійшла до складу Сорочинської протопопії (адміністративна установа, ймовірно, стала в цей час знаходитись у Криловській слободі, навпроти старого містечка Крилова). Під час російсько-турецької війни 1734-39 років населення з території Задніпрських місць перейшло на лівий берег Дніпра, перенісши з собою церковний інвентар, а залишені будівлі церков були пограбовані, зруйновані або спалені татарами. Після закінчення війни, населення, що знову повертається в ці місця, за дозволом Київського архієрея 1741 року та підтримки влади Гетьманщини, поступово відбудовує церкви в слободах і селах. У 1747 році Криловська намістія отримала статус хрестової, а в 1750 році була переведена в статус протопопії. Проте нестерівський, криловський покровський, табориський, круковський іереї не виявили бажання ввійти з своїми приходами до її складу, а хотіли так як і раніше бути у складі Сорочинської протопопії. В цей час Криловська протопопія була очолювана Симеоном Петровим (який керував ще намістією з 1735 року) і складалася з 14-х приходів (15-ти церков і ще однієї закладеної) і входила до складу Київської єпархії.

Зі створенням в 1752 році Нової Сербії переважна більшість населення Задніпрських місць переходить до новоствореного в 1754 році Слобідського козачого полку та на землі Війська Запорізького, меншість – на лівобережжя Дніпра та в Польщу, а разом з ними і священики. Населенню було заборонено переносити церкви на нові місця проживання, лише можна було забрати з них церковне майно та інвентар. В Новій Сербії створюється нова Новомиргородська протопопія гусарського полку, очолював яку протоієрєй Петро Булич, а Криловську протопопію пандурського полку продовжував очолювати Симеон Петров. У 1757 році вся місцевість Нової Сербії віднесена указом Святійшого Синода до Переяславсько-Бориспільської єпархії, в тому числі і територія Криловської протопопії.

За відомостю 1760 року в Криловській протопопії було 10 церков і одна, будівництво якої ще незавершене, всі Київської митрополії. В 1764 році було організоване Єлисаветградське духовне правління, правителем якого став священник Василь Логовик. Це правління займалось духовними справами Жовтого і Чорного гусарських полків, які утворились на території скасованої Нової Сербії і в підпорядкування якого ввійшла в тому числі і Криловська протопопія.

Світловодський міський краєзнавчий музей вітає всіх християн з Днем хрещення Русі і запрошує відвідати тематичну виставку «Світло Христової віри», на якій представлені ікони в техніці бісероплетіння Л.Скальської та збірка християнської символіки і оберегів.

Андрій Бутко, директор Світловодського міського краєзнавчого музею

Стаття підготовлена до Дня хрещення Русі