Кургани є невід’ємними об’єктами ландшафту нашої лісо-степової зони. Без сумніву, це - результат людської діяльності, пам’ятки минулих історичних епох.

Хоча в більшості людей постає питання (особливо це стосується сільських голів), яке постійно турбує й істориків. Ним задавався, наприклад, М.Грушевський в “Історії в короткім огляді”: “...і нарешті дослідники стають, не вміючи сказати напевно, чи перед ними ще людське життя, сліди чоловіка, чи вже його нема, а тільки щось припадком подібне до діла рук його...”.

Світловодщині пощастило і з кількістю курганів – 175 (найбільше в Кіровоградській області) і з археологами-дослідниками, які їх виявили – Н. Бокій і С. Бессонова. Така велика кількість курганів вказує на той факт, що наш край заселений був віддавна (один із найдавніших датується Х ст. до н. е.). Але не тільки курган є показником діяльності людини: Н. Бокій у межах сучасного міста Світловодська було виявлено й частково досліджено безкурганний скіфський могильник, який виник біля колишнього скіфського поселення. Крім скіфських поселень на території Світловодського району є ще поселення чорноліської та черняхівської культур, а затоплене село Пеньківка дало назву ранньо-слов'янській пеньківській культурі.

Але найголовніше, що треба пам'ятати про кургани – це те, що кургани, в першу чергу, - це надмогильні споруди. Хоча, добре помітні на тлі степового ландшафту, вони відзначали шляхи пересування скотарів і одночасно були своєрідними символами зв’язку нащадків із предками, сьогодення із минувщиною. Та, на жаль, не всі кургани є достатньо високими, щоб бути поміченими нашими сучасниками, тому навіть потрапляють на полях у зону, яка розорюється й використовується для вирощування сільськогосподарської продукції (пшениці, жита тощо). Також треба пам'ятати, що кургани є об'єктами археологічної культурної спадщини, тому охороняються відповідними законами й за їх збереження несе відповідальність територіальна громада (зокрема, в особі голови), на чиїх землях вони розташовані, тому необхідним є заключення охоронного договору з орендарем чи власником певної земельної ділянки. Щоправда, не всі сільські голови прагнуть дотримуватись виконання норм закону: в першу чергу, до таких належать Павлівський і Федірський; Подорожненський, після об'єднання з Великою Андрусівкою в одну громаду, передав ці повноваження голові об'єднаної громади. Найлегше виявити курган під час розорювання за іншим кольором ґрунту чи за матеріальними рештками, які опиняються на його поверхні (залишки кераміки, людських кісток тощо).

Якщо хтось став свідком подібного явища, то прохання повідомити до відділу культури і туризму за номером 2-97-41.

Сергій Гайдук, провідний методист із збереження культурної спадщини