«Ви – банда! Звісно, у позитивному розумінні цього слова», - пожартував ваш кореспондент, вітаючи членів Центру активної реабілітації інвалідів «Добрада» з 20-річчям з дня свого заснування…

У кафе «Юність» минулої суботи протягом понад трьох годин, починаючи від обідньої пори, було велелюдно і гамірно – свій 20-річний ювілей відзначала чи не найвідоміша і найвпливовіша громадська організація у Світловодську, яка об’єднала у своїх лавах людей, як зараз повелося говорити, з особливими потребами. А це на сьогодні – 120 членів. А 1998 року, коли візочниця Олена Шаньґіна ініціювала створення «Добради», їх було шість… Свій урочистий захід, мистецьки забарвлений творчим колективом районного Будинку культури, «винуватці» назвали Фестивалем. Бо ж у «Юності» лунали не лише привітання, а й – пісні та вірші у виконанні як від самих «добрадівців», так і чисельних гостей як світловодських, так із Знам’янки, Олександрії, Кропивницького. І танці запальні теж були.

Розпочалося ж дійство з привітання міського голови Валентина Козярчука і його «гуманітарної» заступниці Ірини Щербини… Ви, сказав голова, надихаєте і окриляєте мене своєю стійкістю і міцністю духу. А Ірина Щербина, долучившись до цих слів, вручила Антоніні Федотівні Шаньґіній, мамі голови «Добради» Олени Шаньґіної виконкомівську Подяку і чайний сервіз… На жаль, сама пані Олена, не змогла взяти участь в урочистостях, але, як запевнила пані Антоніна, вона спостерігає за цими самими урочистостями у режимі он-лайн, який було забезпечено спеціально для неї. І не лише спостерігає – присутні могли побачити і почути пісню «Ой, летіли дикі гуси», яку засновниця «Добради» виконала кілька років тому у київському Українському домі. Коротше, Ніна Матвієнко відпочиває… А навзаєм «добрадівська» рукодільниця Діана Молокоєдова вручала кожному промовцеві символічні підкови. На щастя!

 

 

Особисто з привітаннями із Кропивницького прибув голова обласної організації Всеукраїнської спілки інвалідів Сергій Подорожній. Він зазначив, що сьогодні саме визначення «інвалід» у назві організації стало анахронізмом.

«Чи припускали ми тоді, 20 років тому, що з’явиться і стане обов’язковою безбар’єрна архітектура, інклюзивна освіта, громадський транспорт з підйомниками та інші атрибути, які поборюватимуть ізольованість людей з особливими потребами від зовнішнього світу? Та й сам термін «інвалід» вважається сьогодні не зовсім коректним», - підкреслив зокрема пан Сергій.

А Марина Саакян, представниця народного депутата Олеся Довгого, увага якого до «Добради» вже стала традиційною, передаючи щире вітання від свого патрона, не оминула вручити від нього подарунок до ювілею. Щоправда, - сертифікат, бо сам подарунок – такий собі «Новус» або морський більярд – надто габаритний, щоби його перти спочатку до «Юності», а потім до офісу організації на Приморський, де «Новус» займе своє почесте місце, розважаючи «добрадівців» на рівні з грою в бочче – ще однією грою, атрибути до якої минулим літом також подарував нардеп.

 

А от ваш кореспондент, якого теж було запрошено до вітального слова, зокрема, сказав:

«Від нульових років мене вповні можна вважати хронікером вашої організації. І от що показово: на відміну від інших організацій та окремих людей, ви через мене доносили загалові не про якісь там негаразди, проблеми та скруту, а про здобутки та перемоги. Коротше, суцільний позитив! Причина, переконаний, у тому, що «Добрада» - цей той моноліт, який дозволяє вам триматися купи, не занепадати духом, не хворіти і не помирати. А знаєте, чому? Та тому, що ви – банда! Звісно, у позитивному розумінні цього слова», - жартівливо закінчив промовець під схвальні оплески присутніх.

Та ще гучніші оплески лунали на адресу творчих одиниць та колективів, які виступили на фестивалі. Так, зокрема, член «Добради» Сергій Михайленко, відомий, насамперед, як номінант Книги рекордів України, який, маючи одну руку й одну ногу, без передиху проплив Кременчуцьким водосховищем аж п’ять кілометрів та ще й сто метрів, заспівав пісню про «Кияночку». На противагу цій веселій пісеньці, репертуар Анни Вальо ліричний і замріяний. А їхня «добрадівська» колежанка Марина Власова розважила глядачів запальним іспанським танцем. Та, все ж, найбільшіовації зірвала Анастасія Цоуфал! Звичайно, через те, що вона була наймолодшою учасницею фестивалю, а ще вона не є членом «Добради» - просто, вона, переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних танцювальних турнірів і, до слова, донечка настоятеля світловодської церкви Введення Пресвятої Богородиці отця Володимира, відгукнулася на пропозицію «добрадівців» виступити перед ними. А ще перед цією нагодою не встояв і народний аматорський колектив «Дніпряночка» районного Будинку культури.

 

 

 

 

 

… Окремим рядком у плеяді учасників дійства стоїть виступ читчині Олени Калугіної. Окремим, бо, як з’ясувалося у кулуарній розмові з пані Оленою, кілька років тому, завдяки інтернету, вона, жителька Криму, заприязнилася, потім переїхала до Світловодська до абсолютно нерухомого Костянтина Козина. Бо ж закохалася у нього та його вірші… Подружнє життя було нетривалим – через рік і дев’ять місяців чоловік помер… Та його вірші продовжують жити в вустах коханої дружини, які вона виконує під акомпанемент сумних мелодій. Зворушливим – аж до сліз – був виступ трьох візочниць зі знам’янського будинку-інтернату… Пісня про Україну, яка, власне, як і всі вони, не коряться обставинам, долаючи їх з Божою поміччю. І даючи усім нам приклад для наслідування. Свято вдалося!

 

Віталій Асауленко