JB Base3 - шаблон joomla Окна

В собі та навколо себе. Від народження і до смерті нашим ближнім, основною Батьківщиною є сім`я. Це те середовище, риси якого формують напрямки нашого подальшого пізнання. А для дітей, які генетично не успадкували патріотичних відчуттів, виховання на основі патріотичних ідеалів в сім`ї може стати фактором позитивних змін.

Патріотичне виховання дітей у родині – складний і суперечливий процес, на який впливають різні фактори: матеріально-економічна забезпеченість, соціальний стан та рівень освіти батьків, місце проживання (місто, село), звичаї і традиції в родині, кількість членів родини, ставлення до дітей, тощо. Метою родинного виховання загалом є формування всебічно, гармонійно розвиненої особистості, вироблення в неї таких якостей, які допомагатимуть гідно перебороти труднощі та перешкоди, що трапляються на життєвому шляху.
Метою патріотичного виховання, як складової виховання у родині, є виховання любові до землі, де народилась і виросла людина, до рідного краю, міста, села, вулиці, тобто до батьківщини; гордості за здобутки свого народу, своєї родини, а також гордості за минуле і сьогодення своїх співвітчизників; прагнення захищати інтереси родини та інтереси Батьківщини. У певному розумінні, родина – це і є Батьківщина. Тому любов до своєї родини, матері, батька, попередніх поколінь, родичів, дотримання духовно-культурних традицій, що вони сформували, це, ніщо інше, як вияв патріотизму, саме тієї його складової, яка формується у родинних стосунках. У цьому розумінні взаємовідносини у родині є для дитини ідеалом. Тут народжуються первісні патріотичні почуття, виховується повага до батьків і свого родоводу, до родинних традицій, любов до батьківщини й Батьківщини, до рідної землі.

Виховувати в родині дітей патріотами означає: підтримувати, розвивати й направляти їх прагнення до придбання й використання на практиці знань з історії рідного краю, історії України і її народу; готувати їх до виконання свого громадянського обов’язку по захисту Батьківщини. Джерелом патріотичного виховання є культ рідного слова батька й матері, колискова пісня, рідна оселя, садиба, батьківщина, героїчне минуле народу, конкретні вчинки особистості, спрямовані на матеріальне й культурне збагачення свого народу. Досвід переконує, що діти, якщо з ними ведеться в родині цілеспрямована робота, успадковують славу своїх батьків, дідів, прадідів, славу народу.

Чи всі батьки говорять з дітьми про Батьківщину? Окремі батьки вважають, що в родині про це говорити зайве, багато про це говорять і в школі. Але в тім-то й цінність сімейних бесід і розмов, що проходять вони найчастіше в безпосередній і довірливій атмосфері. В таких невимушених обставинах серця дітей відкриті для патріотичних почуттів. І тоді розумне і влучне слово батька або матері про Батьківщину глибоко входить у свідомість та серце сина або дочки. Способи вирішення виховних завдань у родині дуже різноманітні: це батьківський авторитет, домашній побут, духовний і моральний клімат родини, праця, навчання, звичаї і традиції; суспільна думка, преса, радіо, телебачення, література, заняття спортом, свята тощо.

Так, з метою патріотичного виховання дітей у родині необхідно, щоб щороку по-особливому відзначати загальнонаціональне свято День незалежності України стало сімейною традицією: відвідати святкові заходи, що проводяться у рідному місті, за можливості брати в них участь, переглянути по телевізору військовий парад та святковий концерт. Адже всі ці заходи мають патріотичне забарвлення. Традиційний їх перегляд сприятиме формуванню патріотичних почуттів підростаючого покоління.

Виховний процес у родині організований педагогічно грамотно, якщо державні свята, події, історичні дати, як і родинні, не залишають байдужим жодного з її членів, від найстаршого до наймолодшого. І не лише у свята, але й у будні виховний процес не припиняється. Якщо за сімейним обіднім столом щоденно дитині прививають бережливе ставлення до хліба, то, безумовно, дитина і у школі, і потім у дорослому житті буде з повагою ставитися як до самого хліба, так і до людей, що його виростили, і до землі, на якій виріс хліб, до свого краю, народу.

Розповіді й бесіди-спогади про патріотичні справи батьків, міркування над минулим своєї Батьківщини є одночасно і уроками мужності для дітей, і передачею естафети від покоління до покоління, зв’язком часів. У такі хвилини діти почувають себе єдиним цілим, невіддільним від героїчного минулого своїх дідів, батьків і матерів.

Подорожуючи по дорогах нашої країни батьки й діти безпосередньо знайомляться з Батьківщиною, її культурою, минулим і сьогоденням, відвідують меморіальні комплекси, які своєю емоційною силою впливу будять у серцях дітей скорботу про полеглих, любов і повагу до старшого покоління, що відстояли для них свободу і незалежність. При правильній позиції батьків такі подорожі можуть зіграти неоціненну роль у патріотичному вихованні дітей.

(Далі буде)
Микола Середенко

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Back to top